Дрозд (переклад «Le merle» Теофіль Готьє)

Свистить  пташина  у  гілках,
І  радісні  її  стрибки,
Трав  білий  іній  у  слідах,
Фрак  чорний,  жовті  чобітки.

Це  дрозд,  співак,  що  вірі  вчить,
Календаря  не  знає  він,
Про  сонце  мріє  і  звучить,
У  лютому  квітневий  гімн.

Та  вітер  скрізь,  стіна  дощів,
Жовтіє  в  синій  Роні  Арв,
Й  вітальня  повна  килимів,
Камін  тепла  додасть  і  барв.

У  гір  на  плечах  горностай,
Неначе  мантія  судді,
Суд  білий,  вирок  зачитай,
Зимі,  за  надто  довгі  дні.

Завзято  чистить  пір’я  крил,
Співає  він  свої  пісні,
Туман  чи  сніг,  чи  дощ  довкіл,
Він  вірний  молодій  весні.

Світанок-ледар  заревів,
Лежав  у  ліжку  довго  так,
І  пролісок  холодний  з’їв,
Він  подає  весні  свій  знак.

Він  бачить  день  крізь  ночі  тінь,
Вірянин  як  в  святих  місцях,
Олтар  пустий,  та  завжди  він,
Зрить  Бога  –  вірою  в  очах.

Живе  природі  віра  в  нім,
Надійніш  розуму  інстинкт.
Кому  здаєшся  ти  смішним,
Того  мудріше  дрозде  ти.
 
08.04.2024              Гречка  В.М.

Le  merle  
Théophile  Gautier,  1866

Un  oiseau  siffle  dans  les  branches
Et  sautille  gai,  plein  d’espoir,
Sur  les  herbes,  de  givre  blanches,
En  bottes  jaunes,  en  frac  noir.

C’est  un  merle,  chanteur  crédule,
Ignorant  du  calendrier,
Qui  rêve  soleil,  et  module
L’hymne  d’avril  en  février.

Pourtant  il  vente,  il  pleut  à  verse  ;
L’Arve  jaunit  le  Rhône  bleu,
Et  le  salon,  tendu  de  perse,
Tient  tous  ses  hôtes  près  du  feu.

Les  monts  sur  l’épaule  ont  l’hermine,
Comme  des  magistrats  siégeant  ;
Leur  blanc  tribunal  examine
Un  cas  d’hiver  se  prolongeant.

Lustrant  son  aile  qu’il  essuie,
L’oiseau  persiste  en  sa  chanson  ;
Malgré  neige,  brouillard  et  pluie,
Il  croit  à  la  jeune  saison.

Il  gronde  l’aube  paresseuse
De  rester  au  lit  si  longtemps
Et,  gourmandant  la  fleur  frileuse,
Met  en  demeure  le  Printemps.

Il  voit  le  jour  derrière  l’ombre  ;
Tel  un  croyant,  dans  le  saint  lieu,
L’autel  désert,  sous  la  nef  sombre,
Avec  sa  foi  voit  toujours  Dieu.

À  la  nature  il  se  confie,
Car  son  instinct  pressent  la  loi.
Qui  rit  de  ta  philosophie,
Beau  merle,  est  moins  sage  que  toi!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: Віталій Гречка