На абрикосі ще в бруньках всі віти
але з самого ранку фату приміряла
адже створили свято білосніжні квіти
і гарно що землю ними ще не всіяла...
Самотня абрикоса схожа на заручену
так вбралася немов очікує весілля
звичайно що вітром досі не замучену
на лавці втомленим скрашує дозвілля...
Медовий аромат йде з білих квіточок
і зрозуміло відмовити їй не можливо
цей запах понюхати так і тягне жіночок
і абрикоса віти простягає послужливо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: Дмитрий Погребняк 555