А нам чиєсь потрібне співчуття?
І хто утішить матір і вдову,
І заколише сироту-дитя,
Щоб не підняв на них ніхто брову,
Щоб рук не розпускав, не запускав
На їхні голови тьму лютих зграй, -
Смертельне залізяччя знов і знов ,
І що накрило землю з краю в край?!
Утішить серце хто, зупинить кров,
Яка вже розлилася, як ріка?!
Невже країни доля вже така, -
Знущався щоб над нею супостат?!
Вона ж то може гідно відплатить,
Нікчемних не послухавши порад,
Бо гніву струм нічим не зупинить, -
Наблизиться відплати, помсти мить!
Нам не потрібне співчуття чиєсь
Без допомоги і рішучих дій
Того, хто дба лиш про добробут свій,
Лиш на словах - свобода і прогрес,
Цинічні обіцянки без надій.
Та щоб Свободи твій вогонь не щез,
Борись, побориш, рідний Краю мій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2024
автор: Рунельо Вахейко