Є атрибут, що кожна там цивілізація,
Запам'ятовує, так відбувається фіксація.
В статуях, бюстах, колонадах,
Чи в арках тріумфу, чи в інших там принадах.
В Єгипті, Персії, Месопотами,
Та й греки з римлянами, солідарні з нами .
Що в пам'ятнику, бо у ньому суть,
І з часом отаке не приберуть, а збережуть.
З граніту, вапняку, базальту, чи пісковику,
Історію залишать от таку.
Нехай хтось прийде поклониться,
А інший плюне, то й таке годиться .
Вам ту історію не можна оцінити,
Бо в ті часи вам не припало жити.
А пам'ятники кров і сльози й плач,
Якась там радість, розпач, біль невдач...
А ви , неблагодарнії нащадки,
Ви, нищите ці пам'ятки без жалю і оглядки.
А чим ви краще тих , хто Сталіна знімав.
І хто Хрущова назви підтирав?
Да Ленін кат, хай пам'ятник стоїть,
Ви не знімайте, щось своє створіть .
Зніміть ще рішельє в Одесі,
Чи Володимира на київському плесі.
Хмельницького з коня, під *** йому дайте,
Переяславську раду пригадайте.
Шевченка також приберіть,
Бо в Україні той прожив лиш мить.
Переіменовувать міста і села,
Від цього що, покращала оселя?
Нехай собі той пам'ятник стоїть,
Ви біля того краще щось створіть .
А люди виберуть, таке годиться,
Кому їм в час важкий захочеться вклониться.
Невдячні, ви без пам'яті і честь,
Ви втратили бо заблукали десь .
Небайдужий. Квітень 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2024
автор: Небайдужий