Небо з голубого стало сірим,
Звук неначе потягу здаля,
Куполи церков з піску темніли,
Пилу шар їх блиску позбавляв.
Погляд навкруги чіпляє знаки,
Бачить букви й цифри, барв нема,
Тріск гілля, але не видно пташки -
Вітер несподіваний зламав.
Він тепер хазяїн на планеті,
Невеселий – в світі без життя,
Де шумів грайливо в очереті,
Там тепер – у тріщинах виття.
І мільйони років тільки вити,
В непотрібні більше день і ніч,
В згадках, про гудіння бджіл і квіти,
В космосі, без краю увсебіч…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2024
автор: Віталій Гречка