Одне слово.
І сльози.
Дійсно, коли розумієш ціну,
Це сльози.
Ви узаконили беззаконня,
Ви хіба люди, якщо копнути поглибше?
Ненажерні істоти, яким все мало й мало.
Вибачне, це не про вас,
Це про істот.
А вони є, вони є.
Серед нас.
Що потрібно, щоб перемогти?
Ви достойні перемоги?
Вас вороги визнали переможцем?
Визнають?
Ви гідні?
Щоб перемогти
Потрібно ж загинути.
Потрібно перемогти ворога всередині і в собі.
Ви ж живете в егоцентричному світі.
Щоб в вас воскрес бог,
Ви повинні загинути
І впустити в серце бога.
Всеціло і беззаперечно жити ним.
Вас нема, є він.
А навколо ж кожен мне себе богом.
Нема, немає Бога в вас, немає.
Ви до останнього будете триматись за ниточку егоцинтризму
І вважати себе кращим за інших.
Людяність - це ставити інтереси інших вище власних.
Покажіть мені людей, покажіть.
Манікени. Перемога не живого, чужого.
Вбити - це перемогти?
І це не божевілля?
Тому й косять,
Щоденно косять.
Головну цінність - людське життя,
Життя тварин, просто Життя - розтоптано.
А що вам дали?
Підміну реальності, брехню.
Ілюзію влади.
Ілюзії достатку.
Насолоду пригнічувати, бити, експлуатувати, вбивати.
І ви щасливі?
[b]Твари и среда их обитания (они ведь вокруг нас)[/b]
Народжуєшся в муках,
Живеш в муках,
Помираєш в муках.
І це не видумка,
Це ральність.
Від якої не тільки душа,
А й розум втікає
В інші, ілюзорні світи.
Сворює десь там
В паралельній реальності
Місця, острівки, де всього цього немає.
Де не має цих вампіричних істот,
Які примусово істотами роблять все людство.
Де страх від народження і до тризни
Постійно підтримується і в так розхитаних, розплавлених мізках.
В хатинку на курячих ніжках посадили
І хитають, хитають,
Енергію ментальну качають, качають.
Пітомник істот.
Це певно карма за свійських тварин,
Яких ми кормом зробили своїм.
В клітки, вол'єри і нас посилили,
А всіх неугодних "звичайно" ж - убили.
[b]Вороги[/b]
Вони і ми.
Вороги і без ги- ги-, вороги.
Оловяні солдатики
Ми і вони.
Наказ дали.
І зачитали:
-Вони вороги, убий чи умри.
Вороги.
Добровільно вбивати
Невже почали.
-Хто перший вбив?
- Вони чи ми?
- Яка причина ворожди?
НАКАЗ?
- То, хто, хто зрадив їх?
Хто зрадив нас?
Добровільно вони
На святе посягнули?
Кому, якому бісу вони, ми, присягнули?
Душу і тіло ви добровільно
На алтар поклали?
Щоб діти й онуки вас проклинали?
[b]Жорстока істина (хокку)
Інопланетні сущності захватили владу.
Біси правлять білим світом.
Ми їм вірно служимо.
[b]Хто винен?[/b]
-Путін?
-Ні.
-Винні всі.
-Вічно бути цій війні?
-Ні.
-Щоб закінчити слід повернутись на початок.
Всі знають, де собака зарита і хто її там зарив.
Не все то золото, що блистить,
На злодію й шапка горить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2024
автор: oreol