Летить повільно, пильнує чорний ворон...
Мою щоку тінь торкнувши обпалила.
Дивись, які у нього крила... Дар волі.
Він мешканець верховного царства сили.
Летить птах під синявою широкою
І втомлено голову донизу пригнув...
Вдивись - дивиться його жадібне око
Та хижо нависає дзьоб, де б він не був.
Летить цей сивий, старий із минулого...
Із спалених темно-густих давніх лісів,
Здаля із згорілого... Не призабулось,
Хоч відтоді проминуло стільки років.
...Над гулкою й переможною славою,
Над сіттю всіх ландшафів живих, давніх рік,
Над моєю незборимою державою.
Здаля із попелу й диму в прийдешний вік.
...Зв'язки земного і небесного тісні.
Тут віддзеркалені дні і віки життя
І результат програм зла, як було раніш...
Ворожнеча людська , зрада і небуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2024
автор: Маг Грінчук