Він є. Ні в небі, ні на землі. Як пишуть в книгах, він є усюди.
І носить кожен усе життя в собі його променистий слід.
Але, шукаючи з ним зв'язку, інакший шлях обирають люди:
будують церкву, кладуть вівтар, малюють образ, готують вхід.
І він приходить. І ним бринить висока стеля якогось храму.
І він зітхає: "Ну що ж, окей, якщо вам легше зустрітись тут..."
І мовчки сходить на нас як дух, і мало хто розуміє драму:
насправді світло з небес несе ні храм, ні образ, а божа суть.
Бо ми не діти і не раби, як нам навіюють різні вчення.
Бо ми по суті - як він, творці. Але у формах згубили зміст.
Найбільша в світі брехня - це те, що він існує від нас окремо.
Найгірша правда - що цю брехню створили й вибрали ми самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Іра Сон