Не вертається час… це розплата за вчинки.
Ненароком зробив, не подумав, сказав.
То пробачить не зміг,а життя мов картинки,
Ніби біль на душі, але все ж прогортав.
Жалкування пусті, та і сльози даремні,
Сам себе не з’їси, але рани печуть.
Хто гординю зломив , то ті стануть блаженні,
Хто прощення чека, то ті гори знесуть.
Не мовчи, не чекай що хтось руку протягне,
Першим слово скажи, перший крок теж зроби.
Бо свій спокій душевний людина досягне,
Коли з’єднані будуть розбиті мости.
Говори! Не мовчи! Поки є що сказати,
Доки є кому чути і є хто простить.
Не вертається час, тож навіщо мовчати
І каміння на серці у грудях носить.
4.04.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Степан Олександр