Ніхто

Помер  чоловік  якого  я  знав,
Що  любив  випити  понад  усе.
Не  одну  небилицю  розказав,
Попадав  під  авто  на  шоссе.

Дивом  тримався  на  цім  світі,
Звідки  була  енергія  в  нього.
Йшов  під  мухою  взимі  і  літом,
Шкода  його  завше  хмільного.

Пити  пристрастився  у  Сибірах,
Де  вправно  робив  на  будовах.
Його  бачити  -  пробирав  страх,
Скнів  у  самітницьких  умовах.

Ніхто  вже  ніколи  не  згадає,
Забута  могила  його  заросте.
За  ним  жодна  душа  не  ридає,
Було  вульгарне  життя  просте.

Не  бажав  жити  трохи  інакше,
Маючи  сильні  серце  та  руки.
Бродив  селом  п'яний  завше,
Бо  ж  сам  обрав  життя  муки.

28  грудня  2023  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2024
автор: Володимир Кепич