Скрижанілі непорозуміннями.
Збайдужілі, змучені проблемами.
Вдвох весну зустріти не зуміли ми.
Тінями лишилися окремими.
Руйнувалися містки і падали,
Береги самотні розділялися..
Закривалися ми барикадами
не живі, здається, а зі сталі всі.
Кожен обростав та жив образами,
І шукав у комусь винуватого.
Хоч і розум часто нам підказував,
та щодня сварились удвадцяте ми.
Шрамами укрилося суцільними,
Рознеслось мрійливе пустоцвітами.
Вдвох весну зустріти не зуміли ми.
…Хто ж бо знав, що довго так болітиме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2024
автор: Білоозерянська Чайка