Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки поча́ли.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Враз сховає...
- Любо, клята!-
Дід кричить і вже горілку
Носом чує. Нерви здали!
Як знайде, то баба-бджілка
Від Петра у схов тікає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Світлая (Світлана Пирогова)