Хтось тримає на плечах Свободу,
Незалежність вдень і уночі.
Повертає всі життя ключі,
Повертає віру для народу.
Хтось тримає. Ну а інші йдуть,
Кожен день в своє ідуть майбутнє.
І не знають, чи щось вийде путнє,
Чи через годину ще дихнуть.
В час, як ропорошаться знов сили,
А терпіння стане на межі ,
Схрестяться в двобої тім ножі,
Виростуть нові в степу могили.
Десь козацька кров полила лан,
Ворон чорний цяткою у небі.
Помолись. В молитві є потреба.
В цьому світі сам собі ти пан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: Поцілована Сонцем