Спогади наче отруєні стріли,
Пам'ять минуле крізь роки несе,
Я молодий, жвавий і вільний,
І у житті непогано усе
Фієста навесні, влітку небезпека,
Всі пори року змішались в одне,
Сьогодні я тут, а завтра далеко,
І нема сенсу шукати мене
Нехай я хворий та кульгавий,
Я живий
У світі я один такий,
Я не найкращий і не головний,
Зате живий,
Живий!
Є стільки справ, що треба зробити,
І стільки місць, що відвідати слід
Заборон розбивать моноліти,
Щоб вони не заважали в житті,
Скільки вершин ще треба дістатись,
Щоб подивитись на світ з висоти,
Скільки раз мені ще помилятись,
Скільки обпектися ще об мости
Нехай я хворий та кульгавий,
Я живий
У світі я один такий,
Я не найкращий і не головний,
Зате живий,
Живий!
Минуле навряд чи вже повернеться,
Щоб розбудити когось від сну,
Минає час і встає сонце,
І знову літо міняє весну
Я не женюсь скажено за щастям,
І не вірю у долю сліпу,
Зі мною будь-що будь-коли може статись,
Та я такий щасливий, що я живу!
Нехай я хворий та кульгавий,
Я живий
У світі я один такий,
Я не найкращий і не головний,
Зате живий,
Живий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: Михайло Петрів