І це божевілля стікає повільно водою по пальцях,
І я не благаю тебе вже: -'" сьогодні не йди , залишайся"
Байдуже ворушу губами тихеньке - "бувай , ще подзвониш",
І двері так гучно закриються вслід красномовно.
А тиша обійме, притулить до себе як мама,
Ридаю, що знову сама , ось така в мене драма.
Плейлист найгучніше думки всі свої заглушити,
Відкрити вікно , і в кімнату свободу впустити.
Забути й забутися вмить хоч на пару хвилинок,
Вдихнути тонкий аромат мигдалю і жасмину.
"Ти ж знаєш , я так не люблю лишатись одна ..."
"Не злись, усе буде гаразд, обіцяю , мала!" 💋
І я усміхнусь на твоє смс, як завжди,
І знаю, що й ти прочитаєш моє з теплотою...
Божевільно закохані люди із різних світів,
Божевільно однаково жили своєю любов'ю...
© Marmeladka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: marmeladka