Буває горе,як космата ведмедиця...
Навалиться і рве, муче! ...Ненавидиш світ.
Відвалиться воно і мабуть... Обмежився!
І мабуть дихати можно, і зникає звір.
Вже чуєш, як серце вистукує і б'ється...
І чуєш барабанний дріб від переляку.
Зозуля рахує чиїсь роки... Вдається!
Я буду жити! Долі своїй шлю подяку.
Як не було. Це дрібничка, якийсь недогляд...
Який тягне таке, що не дай боже комусь.
Не знаю... Але все це приємлю, як долю.
Чутливий сон, може дія зла... Богу молюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2024
автор: Маг Грінчук