***
Ти знов прийшла, моя печальна музо…
Ліна Костенко
Печальна муза вибрала мене
(І як скажи, за картами якими?).
І щось навіяла, ну зовсім незбагненне,
словами ніби бавлячись скупими,
і запросила фарбувати разом
довкіль: і землю й небо … (як же мило!),
і за небесним величавим перелазом
шугати вдвох – і вільно,
і двокрило.
Печальна муза в камуфляжі
мене покликала до герцю,
туди, де куриться над кряжем
Донбасу пил… Без нот, як скерцо
гримить мелодія військова, –
шалена, вбивча, нагломовна…
І змовкли струни… безголово
літає смерть лиш невгамовна…
Печальна музо! Що ж робити?
Як тут знайти натхнення жити?
А як творити й фарбувати,
коли тут чорне в біле вшито…
- Ти все згадай, усе й одразу, –
як то – шугати під вітрилом,
там за небесним перелазом, –
свобідно, високо й двокрило!
©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Hmelyar