Пройде війна і стишить час
Свій біг крізь полум'я і воду.
Заглушить танк в останній раз
Боєць на фініші походу;
Із берців струсить пил москви,
З обличчя змиє сажу бою.
І на порозі я і ви
Своїх зустрінемо героїв.
Хто зі щитом, хто на щиті -
Зрадлива доля у солдата...
За стіл святковий сядуть ті,
Хто повернувся в рідну хату.
Хмільний бокал пригладить слід
І біль кривавої епохи.
А матерям, чий син поліг,
Не стане легше анітрохи.
Прийнявши радість і печаль,
Ми просто будем далі жити.
Спливе весна повільно вдаль
І повоєнне перше літо.
Малий школяр у перший клас
Піде розчищеним кварталом;
Відкриє лист новий за нас,
Який ми ще не розгортали.
А у нічну грозу солдат
Вві сні почує крики бою.
І потім, вранці, буде сад
Шуміти знову дітворою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Леонід Луговий