Хмари темні накрили довкілля,
Світ фарбують у сірі тони.
Начіпляли краплинок на гілля,
Дощ неквапно спадає згори.
Пил із брудом змиває зі стежки,
Що в’юниться у даль поміж трав.
Не минає й червоні сережки,
Що берізці Творець дарував.
Щось шепоче своє в ніжних вітах,
З вітром тихим змагання веде.
Хто із них є щедрішим в привітах,
Кого любим берізка назве.
Так, спокійно, без умислу злого,
Що ненависть нести день при дні?..
Силоміць же не брати чужого,
А, як візьмеш, чи в користь собі?..
Краще мирно, у бесіді дружній,
Розв’язати непроханий спір.
То життєво-проста, стара мудрість,
Що для кожного свій є кумир.
19.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Валентина Ланевич