Лягає осінь інеєм у коси,
Журбою закосичились думки,
І хоч вони в людини безголосі,
Та скільки в них життєвого таки!
В них і дитяча півсвята наївність,
І першого кохання дивний код,
І почуття нестримного чарівність,
І загадковий зрілості акорд!
Там на майбутнє плани ясночолі,
Бо жити не можливо днем одним.
Живу ж поміж людьми не відучора.
Як добре нам жилося без війни!
І все ж війна – завжди випробування
Для націй і для кожного з людей,
Для влади і для дружби, і кохання.
Все ж до очищення народ вона веде!
2.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Ганна Верес