Якось ти довго ходитимеш неживий, щоб одного дня хтось полюбив як ти дуркуєш та зрозумів твої жарти. І ти народишся у свої глибоко за 30
Щоб твоє вухо взяли собі в спадок і любили його, вивчаючи ембріонисті ходи раковини, куди ти збираєш всі звуки
Щоб запросили тебе під крону дерева на ніжний поцілунок і гуляли з тобою годинами пекучими єлисейськими полями парку, що знаходиться поблизу
Щоб навчився бачити невидиме у такому, до буденності, видимому і ловити прекрасних рибок емоцій у кожному дні
Щоб захопив своїм умінням бути ніжним до болі і боліти, коли тебе немає поряд
Щоб знав, що світ більший за нас, але любов більша за все
Щоб зрозумів, що свято не зробить себе само, що свято - це ми і є. Саме ти та кулька сьогодні, яка насмокталася гелію і зараз вибухне сміхом
Щоб знав, що ми не можемо постійно бути на вершині, нам треба відпочинок. Але це прекрасно сходити на гору знов і знов та любити себе не тільки, коли ти там, а й на шляху до неї
Щоб ти міг на якийсь час забутися та пам'ятав, що найголовніше забувати не можна ніколи, бо тоді найголовніше забуде нас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Kлер Клер