До хатки міцно тулиться дідок,
Й такий-то він, що господи прости!
Ізсушений, малесенький грибок,
Зігнули його праця і вітри.
Обличчя йому видубило сонце,
Знекровились порепані вуста.
І ось не втримали старечі руки
Мотузку, яку смикала коза.
"І де коза, на біса, узялася! -
Беззубий рот виштовхує грозу. -
Нема на неї гикавки і трясця!" -
Коза ж тягає діда, дід - козу.
Коза чи дід? І хто кого знеможе?
А, може, дідова тонка лоза?
Тупу-тупу сивенький переможець -
Позаду теліпається коза.
ID
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Лариса Журенкова