Душа не існує сама по собі,
Бо ж сила її – в любові,
Коли себе знайде вона в боротьбі,
Для неї це – перша зброя.
Відлунням земля проростає в душі,
В якій ген лишився роду,
Тож землі своїми не стануть чужі.
Така вже у нас порода.
Аби пояснити такий феномен,
Що землю й людей єднає,
Знай, рідна земля найтепліша й для жмень,
За неї й сини вмирають.
2.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2024
автор: Ганна Верес