О жінко!

О  жінко!  О  жінко!  Минають  століття,      
А  ти  –  нерозгадана  тайна  в  віках.
Ти  –  Моноліза,  ти  –    Роксолана,
Достойна  носити  тебе  на  руках.

О  жінко!  Величне  наймення  твоє,  
Ти  вродою,  мудрістю,  розумом
Сягаєш  найвищих  вершин  неземних,
Піддатися  ти  не  боїшся  злим  осудам.

О  жінко!  О  жінко!  Ти  –  пісня  краси!
Вогонь,  і  сльоза,  і  у  небі  веселка.
У  слабкості  сила  одвічна  твоя,
Ти  ловиш  флюїди  красивим  люстерком.

О  жінко!  Натхнення  ти  джерело,
Суцільний  сюрприз  для  мужчини!
Без  тебе  життя  б  на  землі  не  було,
Тебе  не  любити  –  немає  причини.

О  жінко!  О  жінко!  Той  блиск  у  очах  –  
Зваблива  така  насолода,
А  посмішка  –  сонце  на  небі  сія,  
Тебе  наділила  цим  даром  природа.


О  жінко!  Чарівність  й  краса  неземна!
І  стільки  в  тобі  і  спокус,  і  принад!
Жадана,  єдина,  для  когось  –  одна!
Хай  квітне  трояндами  пишно  твій  сад!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А