[i]Яка свиня, такий свин,
який батько, такий син.…
[b]Приповідка[/b]
[b][color="#04666b"]Свиня знічев’я влізла у город
й угоцала до пня незрілу ще капусту…
Та тут кмітливий до свиней народ,
далекий від свинячих насолод,
впіймав свиню у саж, що нидів пусто…
Й звернулася до ланових свиня, благаючи на волю відпустити...
Бо, бачте, дітки видіти щодня
її воліють… Звісно ж, не дурня –
хотілось бо малечі бути ситій!
Та ланові стояли, як стіна,
були ж бо ті на стороні закону:
заліз в чуже – у заперті конай
довіку і не покивайся на
сирітсво "хрюшок"
прісно і до скону.
* * *
Мораль цієї баєчки проста,
і ніде нам від правдоньки подітись:
нема скотини, ба, щоб без хвоста –
коли свиней, дай Боже, вже не ста-
не, ваш город...
дориють їхні діти.
[/color]
10.03.2024[/b]
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Олекса Удайко