Живемо так, як ніби граєм ролі,
В одних - довготривалі, в інших, - ні...
У коміків вони - забавні і прикольні,
Різняться у акторів: трагічні і сумні.
Давайте поговоримо про ролі вічні,
А саме, від народження і протягом життя.
Цю роль виконує Вона уже трирічна,
Від матінки Природи таке її буття.
Ще в бантиках, а роль її - подружка.
Хлоп'я заплаче - вмить Вона втіша.
Пригорне, щось шепне йому на вушко
І затріпоче в хлопчика душа.
Із плином часу, роль її - кохана.
Вчарує ласкою, візьме в полон Вона.
Тоді закоханому - "море по коліна" -
Все їй позволить випити до дна.
Почесні ролі в матері й бабусі.
Присутні тут турбота і контроль,
Опіка, доброта, любов у їхнім дусі,
Вклонімося низенько їм за роль.
Спитаєте : - А друга сторонА медалі?
На ній також є сутність ця?
- Так, є ! Не менш значимі ролі:
Батька, воїна, коханого і дідуся.
Ось так живемо в ролях безкінечних...
Тоді ж у чому мудрість ця?
Жіночі, Чоловічі ролі - вічні
Й не будуть зіграні ніколи до кінця !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2024
автор: Галина Лябук