***
Полетять від надгробій пташки в далечинь,
Відштовхнуться від пам'яток плинних жалоб.
Світу білому рівні - засновник учінь
Й ремісник пересічний, цінити їх щоб.
***
Капуциновий сум, бразолійнова вись.
В черзі крицевих будень людина зника.
Блиск пурпурного одягу - гаврик підвівсь,
Вглиб у юхтову сушу – знесила рука.
***
«Жде барвінковий край» - цей пароль застарів,
Бродять комедіанти у матриці Суть.
Хтось хитнеться, запнеться та нишкне у рів,
Непохитні герої світанком підуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2024
автор: Олесь Ефіменко