[i]Розірвані неба - початок світання...[/i]
Я знов розчинюся у запалі сонця,
Знову розтану у холоді нив.
Зміни бояться солоного лонця,
Бурі ж хитаються... в золоті див...
Я безнастанно шукаю початок,
Мовби це подих, надія, політ.
А все надто легко, щоб дати завдаток,
Усе надто змінне, щоб ніжити світ.
Мільйони думок і навали прелюдій.
Сотні очей, та немає близьких.
У всьому є подих окреслених студій
Білого неба малих і старих...
Я знову полишу усі першотрави,
Знову готично, але напишу.
Хай тільки тиша лежить, для забави,
Хай тільки серце співа...наяву...
24.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Сара Ґоллард