Пройти пів життя...
Цьогорічний діждатися сніг.
Крізь білі полотна розгледіти цятини сірого.
Припорошити біль...
Приховати під ковдру доріг.
Радість з неба ловити насипавши сміху щирого.
Брила льоду сікти...
Будувати з кришта́лю дім мрій.
Світ насправді крихкий і тримається лише молитвами.
Сріблом всипати шлях...
Ковдру звити з шалених завій.
Летіти повз вежі кохання на кулі повітряній.
Відморозити ніс.
Наховати в кишені сніжкі́в.
Обли́шити все, що в потилицю сумнівом дихало.
На санчатах надій...
Мчати десь до зірок - пастушків.
Загрузнути в щасті, що снігом на голову випало.
© Тетяна Купрій, 2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Тетяна Купрій - Кримчук