Коли душа присиплеться золою,
Живий вогонь пригасне ув очах,
Змахне знічев’я доленька полою,
Притишить біг життя твого ручай.
То старість насідає, кажуть люди,
Портрет свій, дії ледве впізнаєш,
Повернення у молодість не буде,
Хоч ти й мужнішим, все-таки, стаєш.
І меншає щоденно насолоди,
А більшає щораз розчарувань.
Старайся жити і радіти плоду,
Та з долею уже не загравай!
3.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2024
автор: Ганна Верес