“Ти, може, створена з ребра,
але які були то ребра!
Ти до каструль і до пера,
в город, політику, як треба...”
Софія Кримовська “З ребра”
Ночами я не можу спати,
Бо жаль мені чоловіків.
Яку це мужність треба мати,
Щоб без ребра впродовж віків!
Їм ми завдячуємо з вами
І Бога будемо молить,
Щоб не ятрилися ті шрами,
І хай їх рана не болить.
Ребро не кануло у Лету —
Це краще, що могло з ним буть!
Для "нього" пишуться сонети
І квіти на Землі цвітуть...
Краса і грація на диво —
Ребра відібраного суть.
Чоловікам... футбол і пиво,
Як компенсація, мабуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2024
автор: Патара