Страшно далеко хтось неоново курить на небі...
Хмари купчасті подібні до "димних", великих гір,
Вкритих снігом, але лиш так виглядає при дневі...
Скрізь видно ці гребені білі і вершини ушир.
Та чим далі, тим менш чітко бачим риси картини...
Синювата імла окутала сталисту даль дна.
Вкрила вона похмурим сірим туманом годину...
Хмари, якими б не були, це одна речовина.
Всім потрібні для росту й життя ці краплини води.
Хмари кличуть пагони, щоб жили всі повноліття.
...Зачаровуйся, дихай! Дощику, лиш вчасно прийди!
І повік не стерти, не спалити буття у світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2024
автор: Маг Грінчук