І знову ніч закуталась у сльози,
І день ізнов у траурі згорів –
Ні спека сліз не вижне, ні морози,
Коли синок чи донька у труні…
Пишу я кожне слово для народу,
Звіряю ритми серця теж по нім,
Воно, бач, особливе в патріота,
Та ще й тоді, коли земля в війні.
Коли щодень герої-вої гинуть
І в край свій прибувають на щиті,
Коли хрести заплакані й могили,
Бо шлях дітей спинився у житті.
О Боже ж мій, де слів таких зібрати,
Яку таку молитву відшукать,
Аби прохання вимовить стократно,
Що неможливо до смертей звикать!
Чи ж мало Україна знала болю,
Допоки заявила на весь світ,
Що хоче власну будувати долю,
Щоб вільно жив її мільйонний рід?
Чи ж мало слід свій кров’ю поливала,
Чи ж мало кращих знищила р…сня?
А скільки ляже ще в бою кривавім!?
Та Перемогу принесе весна!
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Ганна Верес