Ти знаєш нема сенсу жити без тебе...
Це кохання це пекло!
Якби в нас склалося тоді...
Тоді б я не читав чорних книг ...
Я б не переходив в іншу школу ...
Я б не шукав слави...
І не не ненавидів толпу людей...
Ти б знала які я книги читав...
Там написано як правильно проклясти
І навіть вбити з допомогою магії...
Без тебе мені нема сенсу когось
Поважати чи любити...
Священник і Панотець сказали це все спалити...
Але я не можу тебе простити і перестати любити...
В мене вдома гора магічних предметів!!!
Пентаклі? перстні, амулети....
Часом в гніві сказане слово приводить до гибелі людей...
Я в шоці скільки разів так було....
Часто містика... Я не змирюсь що ти не моя...
Ненависть росте.... Та ще й помер Раввин якому я задав сотні питань... Тепер моя душа стає темною...
Часом не їм і не сплю думаю про тебе!
Колись писав геніальні вірші ...
Тепер пишу чорномагічні вірші...
Хочеться сказати Гори в пеклі...
А я кажу постійно кохаю тебе....
Ну що ж таке життя...
Нема кому подати руку....
Я хочу чорного вінчання
Бо ти моє єдине кохання....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2024
автор: Ростислав Мельничук