Не буду шукати сенсу в словах,
Для мене прозорі промовисті жести.
Бо ж я розчиняюсь у твоїх листах,
Втрачаю увагу від складності текстів.
І ні, не подумай, ти для мене – легке,
Дотик вітру незримий до сліпого серця.
Я пройшов би з тобою земне й неземне.
Хочеш – усміхнись, а хочеш – сердься.
І не бачу в цьому жодних недоліків:
Ти вдачею в сонце; як осінь вразлива.
Зима ж утікає від тебе до тропіків.
Ти просто така. Красива.
Та світ цей великий нас так заховав,
Що постали між нами спека і злива.
А час усе йшов, звивавсь серед трав.
Зітліли листи і розчинились чорнила.
Сподіваюсь, ти щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Андрій Лагута