Війна така – на всьому виставить печать –
На тілі воїна і на тілах цивільних.
Вона заходить в дім чужий, неначе тать.
Вона не любить мудрих, відданих і вільних.
Вона руйнує все, що виросло з руки.
Палить поля, дороги, техніку, будинки.
У звичний розклад люду кидає свій кий,
Журбу й тривогу сіє в ньому без зупинки.
Хижачка! Та любов, що виросла в душі
У час війни і до, витоптувать не треба.
Вона – не зайва, вона – діл усіх рушій,
Пахучий цвіт планети і дарунок Неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)