[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]
Просльозилася зима,
Сльози витирає.
Чи є шанси, чи нема?
Та про щось гадає.
Так короткий оцей вік,
Швидко постаріла.
Де обіцяний твій сніг?
Про щось бурмотіла.
Довго спала у цю пору,
Дощі розсипала.
І не чула ту грозу,
Яка щось казала.
Позбирала усе збіжжя,
Куди тепер з ними?
Усім хватить отут місця.
Не йшла, шкандибала.
До весни піду у гості,
Чи на місяць, може, два.
Пожаліюсь - болять кості...
Взагалі, нащо весна?
Через річку, навпростець,
Чомусь тонка крига?
Я звела все нанівець,
Я у всьому винна.
Та поки зима все спала,
Були раді люди,
Вона всіх оберігала,
Було тепло всюди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2024
автор: Н-А-Д-І-Я