Як болем серце покраяне!
Як поле, вирвами зоране.
І вітер смуток розсіює,
ЖалІ підносить до зір.
Та жити будемо, з ранами
Саджати вирване з коренем,
І розбавляти надією
Сльози пекучий розсіл.
Як важко серцю триматися!
Як чорно ранку незвичному
Купати в кіптяві промені,
Здимати пил в небуття.
Звучать посадки гарматами,
А так хотіли б - синичками.
І в гіллі, соком наповненім,
Бажає брунька життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2024
автор: Горова Л.