До 45-ї річниці випуску нашого 8-го класу Березичівської восьмирічки, присвячую
Нанизує пам’ять думки, мов намисто,
Сколихує вкотре подій полотно.
В’юниться стежина у далеч врочисто,
Ой, як же давно те дитинство було.
Портфель за плечима, заплетені коси,
Неслухи пасма тріпають по чолі.
І перша лінійка, й не ясні запроси,
Й дзвінок соловейком "дзень" у повітрі.
Допитливі очі вивчають училку,
Та ловлять нові ще для себе слова.
І мають, натомість, п’ятірку чи двійку,
Що сам заслужив, те й отримав сповна.
Гулкі коридори наповнені хором,
В перервах, дитячих дзвінких голосів.
Когось таки вгледиш з задумливим зором,
Той учень у мріях вже в небо злетів.
Життя ж швидкоплинно лишало позаду
Шкільні безтурботні, щасливі роки.
Учительські щирі та мудрі поради,
Що прийдуться в пору, в путі, залюбки.
Дорога в майбутнє, що нива у літі,
Десь пусто й без цвіту, а десь земний рай.
Для когось коротка, для когось в суцвітті,
Та в серці назавше любов й рідний край.
18.02.24
світлина: наш 8-й клас
я у першому ряду з лівого краю (уже без бантів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Валентина Ланевич