Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Олександр БУЙ