Біснування у святих місцях
України – матінки Русі –
не годиться людям до лиця,
навіть якщо ви – проти «русні».
Люди грішні всі, навіть й святі,
що колись жили поміж людей,
та не можна ставить гріх в меті
для досягнення своїх ідей!
Танці з бубоном на людських кістках –
ніби злом боротися зі злом –
викликають в душах і мізках
тектонічний, глибинний розлом.
«Хто не з нами – ті всі проти нас!», -
надриваючись, із піною кричать,
а у відповідь: «…помилуй, Боже, нас!»…
…Лиш ікони праведно мовчать.
Бо виходить, що хто патріот –
той за мову й віру душу рве,
і волає, наче ідіот –
ніби криком ворогів порве,
ті ж, хто розмовляє «языком»
й ходить в Церкву (у якій хрестивсь!),
стає ворогом в країні й зрадником,
попри те, що тут живе й родивсь.
Я не той, хто може всіх судить –
усіх нас колись розсудить Бог, –
кожному прийдеться з гріхом жить
і після поразок, й перемог.
Та чи зможем ми перемогти
один одного у цій війні,
якщо в душах пролягли фронти?..
Якщо так, то по якій ціні?
31.03.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2024
автор: Павло Коваленко