Ви вийшли з персті з усіма,
Але за звірства ваші виблює вас земля сира.
Ви папляли про свою дружбу до загарбаних народів –
Єгуда теж іменувався другом Христовим і апостолів.
Ви охрестили себе демосом для всіх старшобратерським –
Каїн також був Авелю не дядьком чужорідним.
Ви, «по-братньому» нівелювали хупаву нашу мову,
«По-братськи» прибігали до тотального голодомору,
До Сибіру «по-товариськи» набгом нас виселяли,
«По-кунацьки», цвіт української нації, дощенту репресували.
Обкрадали, грабували милу мою Відцівщину.
Віддавали, запродували Її на Голготу за тридцять срібряників,
В світі валюту до цього часу найстабільнішу.
Перетираючи цим Родину мою на Царство страдників.
Не прагнемо ми ваше іскаріотське братолюбство-кумпанство.
Не змагаємо і притугоносне рашське дортуар-помпадурство.
Приймали, приймаємо і приймемо вас на багнети,
На невмиті писки ваші за все пеклом дихаємо.
Хрестибог, щоб Отчизну свою від вас поган вборонити,
За кожен цаль земен бельми всім видряпаємо,
Аби не споглядали в майбутньому в нашу сторонку,
Не величалися собою, як порося на орчику,
Облогом лежали в обіхідках на драгвах глевких,
Не перебаранчували нам зазнавати щастя в домівках своїх…
7.10.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2024
автор: О. Хвечір.