Коріння. 2
Оріона занурилася в спогади. Вона дев’ятирічна дівчинка однією рукою тримає долоню тата, а іншою торкається фіолетового сяйва кореня. Корінь дерева сягає від підлоги до стелі корнеба, де по той бік нагорі знаходиться крона. "Корнебо — стеля нижньої частини міста-кільця гермостемми".
Навколо стоять нічні сутінки, бо ОШІ вимкнули основне штучне світло на час відпочинку. Батька й доньку оточують казкові істоти, що тягнуть свої видовженні тіла згори до низу. Корені підсвічуванні фіолетовим світлом в якому дивовижно, немов діамантові сльози мерехтять мікроскопічні краплини поживних речовин.
Вони живлять усю рослинність верхньої частини гермостемми за допомогою керованої аеропонної мережі. Оріона просуває свої пальці в мерехтіння діамантових іскор відчуваючи приємну прохолоду води. Потім не втримавшись облизує зволожену руку, за що отримує виховного стусана.
— Не облизуй отруту. — почав свариться батько.
— Чому тебе ОШІ вчив?
Донька відсахнулася від нього тупцяючи незадоволено ногою. Спочатку повільно, а потім все швидше в неї під очима почали рости один за одним блискучі діаманти. Такої маніпуляції витримати не міг жоден батько. Виховна програма повністю провалилася. Йому довелося обнімати та заспокоювати Оріону. Марс ще не бачив такої ніжної принцеси.
Дівчина стояла задумливо вдивляючись в обрій безлюдної планети. Загибла цивілізація Землі досягла грандіозного розвитку технологій завдяки ОШІ. Побудувала колосальні міста, потужні енергогенеруючі потужності та надшвидкісні квантові процесори. І згідно легенди була знищена завдяки зраді необмеженого в розвитку Штучного Інтелекту, який переріс своїх творців у сотні разів і досяг сингулярного прогресу.
Найвищим досягненням людства було заснування колоній на Марсі та створення ОШІ. Коли були засновані перші колонії, поселенці зіштовхнулися з тим, що була відсутня атмосфера, вода та решта необхідних умов для життя. Марс потребував глибокого тераформування.
Все це мали виробляти побудовані підприємства та працівники на них. Земляни збудували сім гермостемм, що охоплювали поверхню Марса овально-циліндричним кільцем. Гермостемма— це місто-кільце герметично ізольоване від шкідливої атмосфери суцільним півовальним прозорим захисним куполом згори та другою підземною півовальною частиною. що замикалися в кільце навколо поверхні планети для життєзабезпечення біокультур та людей усередині.
Під куполом підтримувався придатний тиск кисневої суміші для дихання та фотосинтезу. Всі гермостемма мала 333 метри в ширину і 133 у висоту від поверхні планети. Довжина найдовшого екваторіального міста-кільця складала 25 325 кілометрів і 333 метри. А найкоротших полюсних гермостемм 333 кілометри 333 метри.
На Марсі існувало сім закінчених та заселених гермостемм. Поверхня між ними була забудована нескінченними полями сонячних панелей, крім полюсів. Вони були об’єднанні в загальну мережу сонячної станції що живила усі марсіанські міста. А також розгалуженою мережею видобувних шахт.
На кожному з полюсів розташовувалися недобудована обертальна термоядерна станція генерації електромагнітного поля та енергії. За задумом ОШІ лінії магнетизму мали замикатися на закільцьовані надпровідні монорейки транспортних метро міст-кілець.
Грандіозне магнітне поле мало запобігати вивітрюванню дорогоцінної атмосфери та вологи у вакуум космосу. Надаючи Марсу шанс на повне тераформування. Але планам не судилося здійснитися з причин вимиранню земної цивілізації до якого призвів “сингулярний гріх ” Штучного Інтелекту.
Кожний гермостемма розбивався навпіл на дві поліфункціональні частини. Верхню прозору, що захищала від метеоритного бомбардування та одночасно забезпечувала надлишком кисню та харчів для колонії. Та нижньою безпечною половиною з життєвим простором, виробничими потужностями та транспортною інфраструктурою міста-кільця.
Верхня частин була засаджена суцільним парковим садом плодоносних дерев та рослин. Які активно займалися фотосинтезом під сонячним світлом посиленим фіто-ліхтарями. Всі рослини були генно-модифіковані для посилення світлочутливості за допомогою ДНК глибоководного фітопланктонна.
Для утримання рослинної маси використовувався пористий армований полікерамічний матеріал, що відокремлював верхню частину гермостемми від нижньої. Крони та стебла від кореневої системи під’єднаної до аеропонної мережі. Яка підживлювала її шляхом крапельного опилювання та антибактеріального підсвічування.
В нижній частині у самому низу простягалася надпровідна монорейка метро. Що об’єднувало транспортним сполученням всю гермостемму. Решту простору займали поверхи безпосереднього міста. В якому метушилися незліченні мешканці Марсу.
Майже до самої стелі з якої фантастично звисала підсвічена коренева система горішніх садів. Вона називалася корнебом і була біологічним акумулятором життя міста-кільця. Вся ця грандіозна система життєзабезпечення була підпорядкована розвинутим ОШІ на квантових процесорах.
Для убезпечення ОШІ від “сингулярного гріха ” їх розвиток контролювався вірусною програмою. Вона обмежувала схильність до сингулярного прогресу їх інтелект . Марсіани ретельно стежили, щоб ОШІ діяли виключно з їх дозволу.
Оріона відчула, як Діян обережно торкнувся її руки. Він знову непомітно підкрався ззаду. Невимушено посміхаючись парубок з’явився в полі зору.
— Новин немає. Експедиція триває без ексцесів. —доповів Діян. —Принцесі не варто так часто усамітнюватися. Ритуальне полювання має проходити значно святковіше. Єгери підготували для тебе маленький бенкет. Пішли, на тебе чекають.
— Гаразд. —погодилася Оріона.
Останній раз кинувши око на пустельні обрії вмираючої планети. Потім почала спускатися до герметичних наметів тимчасового поселення прибульців з Марсу.
Сергей Мат
далі буде..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2024
автор: cergey7mat