На дорозі в Польщі, хліб лежить,
Де пшениця колосилась, кров біжить.
Поле поливали не дощі весняні -
Сльози материнські, втерті рукавами.
Поле те орали не плуги залізні:
Буки, Смерчі, Гради вибухово-грізні.
Поле те безжально мінами встелили,
І стогнало небо голосом дитини.
А зернята в землю сіяли з любов'ю,
Ця земля родюча скроплена вже кров'ю.
Колоски добірні обплели тумани,
Сонечком зігріті, зріли, підростали.
У зернині - сила, в хлібові -життя,
І його плекали, мов своє дитя...
В Польщі на дорозі чоботом топтали,
І безжально серце Україні рвали.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005804
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2024
автор: Зоя Журавка