***

Білу  дівчинку  учать  покорі  чорні  і  злі  жінки
Говорять:  в  тебе  не  буде  мужика
Тобі  п'ятдесят  а  виглядаєш  на  підлітка
У  твоїм  погляді  нічого  не  повинно  бути
Тільки  втома  й  тоска
Учать  англійської  і  манер
Говорять:  який  ти  подаєш  примєр
Наші  жінки  виховані  тотальною  війной
Можуть  тобі  надати  урок  і  примєр
...
І  вона  дивиться  ці  прем'єри  вже  кілька  літ
Хто  їм  пише  ці  тексти  ,  думає
Хто  на  них  ці  маски  напер
?
Усі  їх  пісні  про  ненависть  і  війну
Хто  зна  чому  вони  такі  злі  тепер
В  них  же  є  мужики  і  гроші  і  все  до  ладу
Біла  дівчинка  мовчить:  це  я  нічого  не  жду
...
Все  вже  пройшло:  дев'яності  і  шістдесяті  
Ти  ж  у  нас  як  дисидентка,  мовчи  вже  краще
Ти  нічого  не  знаєш,  навіть  те,  що  знаєш
У  нас  все  це  вже  є,  а  ти  у  хмарах  витаєш
...
І  знову  говорять  про  покору
І  знову  про  війну  мовчать  
Кажуть:  кохання  належить  юним  
А  не  тим,  кому  п'ятдесят  ...
Ми  приватизували  кохання
Це  тепер  наша  фабрика
Ти  не  знайдеш  стільки  рейдерів  
Щоб  забрати  своє  кохання  ...
...
Так  і  живу  :  вони  зі  мною  воюють
То  дев'яності  то  шістдесяті  
...
Хто  зна,  що  в  них  буде  завтра
А  сьогодні:  всіх  з  днем  кохання)
2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2024
автор: Мілена Христич