Зимове сонце світить, та не гріє-
У променях сонечка - небо голубе.
Розстеливсь густий туман ...день маліє
А хочеться, так відчути - тепло земне.
Зимове сонце світить ,так яскраво,
Що осліпило мої очі у снігах.
Дивиться із небес мило , ласкаво-
Дарує землі блаженну мить - у піснях.
А погода міняється ,як мода
І ,пробивається підсніжник у снігах.
Пахне весною, в тіні прохолода , -
Як сонечко сяє , то цвіте в небесах.
Зимове сонечко, таке багряне
Край неба наче ясна зірка осяйна.
Золотіє проміння полум'яне -
Голосить світу : ,"що скоро буде весна".
Зимове сонце світить ,та не гріє
Падає білий сніг... навкруги, як в раю.
У засніжених хмарах - день маліє
І ,стрічає край неба - зіроньку свою.
Зимове сонце сяє немов алмаз
Блищить ,і випромініє під ногами.
Зайде по -між сніжні хмари, згасне враз -
Шукає ранню весну під небесами.
Ясне сонце немов золота ріка
Ллє проміннячко золотаве до землі.
Творить цей світ прекрасним - божа рука,
Дарує нам ранні проліски у красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2024
автор: Чайківчанка