СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ
Свійські слово – від свої.
Це – твої або мої,
Чи сусідові тварини –
Пані Олі чи Ірини.
Ті, які живуть в дворі,
В голуб’ятнику, в хліві,
В буді, в домі, в курнику,
В клітці. Сплять на килимку,
У стоячій навіть позі,
На соломі, на підлозі.
Цих тварин люд приручив,
Ще коли й чобіт не шив.
Має їх він – доглядає,
Бруд лишають – прибирає.
Корм для них щодня готує.
Як хворіють, то лікує.
Миє їх, як і не просять.
Користь всім вони приносять.
НІМЕЦЬКА ВІВЧАРКА
Пес цей – вище середнього зросту,
Сильний, ставний і завжди в азарті.
На кордоні він, біля блокпосту,
З поліцейським, з військовим на варті.
Витривалий, сміливий, покірний,
Не простий – з інтелектом собака,
Працездатний, господарю вірний.
З бою винесе в ранах вояку.
Морду пес цей загострену має.
Вуха в нього великі, стоячі.
Двір, як треба, він охороняє.
І сліпого веде. Не ледачий.
Пружна спина у чорних узорах,
Очі круглі, немов медальйони.
Може вівці він пасти у горах,
Бути добрим комусь компаньйоном.
ПАПУГА
Як хапає тебе туга, заведи собі папугу.
Хвіст у нього, мов у пави.
І забарвлення яскраве.
Любить пташка звуки лити.
Може навіть говорити.
Дзьоб міцний у неї досить.
Все, що вхопить, в ньому носить.
Лапами тримає їжу.
Ябко їсть, капусту свіжу.
КОРОВА
Не одне тисячоліття
Путь копитом вона б’є.
Їсть траву і різне квіття.
Символом богині є.
Люд її шанує дуже.
І вона віддасть, що має,
Як годуєш її, друже,
В сухості, теплі тримаєш.
Молоко, сметана з нього,
Сир м’який, твердий (попробуй!),
Ряжанка кефір і йогурт –
Вибирай, що до вподоби!
Любить світ і спів тварина,
Тягне «Му-у!» так серйозно.
Дійки теплі, мов перина,
Коли тягнеш молоко з них.
КАЧКА
Тридцять два види тварин
Нараховує цей рід.
З них уже пропав один,
Решту бачить, чує світ.
Дикі – восени у путь!
Свійські – круглий рік в людей.
Селезнем самця їх звуть,
Каченятами – дітей.
Водоплавним є цей птах.
А літає він – не ах!
Їсть вівсяний пластівець,
Шкаралупи від яєць,
Овоч і зерно із ниви.
Хліб для нього є шкідливий.
Менший дзьоб, як в гусака,
В качки, й шия – не така –
І коротша, і товстіша.
Та і лапа трохи інша.
Тому ходить, як ведмідь,
Птах подвір’ям, серед віть.
Людям дасть перо і пух,
М'ясо теж. Стушкуєш, ух! -
Жирне і на смак незвичне,
Але і не дієтичне.
КОЗА
Дев’ять тисяч років тому
Кізку з лісу привели.
Той, хто чув у жилах втому,
Молоко від неї пив.
Стали в селах розводити
Цю тварину, що дає
Молоко, і сир варити
З нього. Мінус – рогом б’є.
Травки їсть коза без ліку.
Їй важлива чистота.
Молоко її – це ліки
Від сухот і живота.
ГОЛУБ
Є голуб дикий, що землю топче,
В небі літає, де собі схоче.
Є голуб свійський. В голубнику
Він проживає і їжу має.
Яйці кладе там для господині,
І щоб прибуток був у родині.
По черзі яйця мама і тато
Гріють тілами – вміло, завзято,
Поки з яєчок не вийдуть діти.
Вилізуть? Будуть вельми радіти!
Пташок таврують, час позначають,
Коли вродились, номер вручають.
Корм не лише їм дають, а й тренують,
До перельотів на дальність готують.
Вчать, як до певного місця прибути,
Пошту вручити і повернутись.
БДЖОЛА
Є у бджоли (чи знаєш це?)
Голівка, груди й черевце,
Простих три ока й два складні –
Фасеткові, на голові.
Є довгі вуса, ротик є,
Дві пари крил, у літ іде.
А ще в бджоли три пари ніг,
По травці, квітці йде у біг.
Літає часто, та не птах,
Належить бджілка до комах.
Одна така між ними є,
Що людям їжу видає.
Нюх має добрий. Аромат
За кілометр почує! В сад
Летить у двір, на ниву, в луг,
Запилює квітки навкруг.
Не виросли би без бджоли
У полі і в саду плоди.
Пилок, нектар збере, у дім
Несе. З них – мед.
Смачного всім!
АКВАРІУМНІ РИБКИ
Наїдку люди з них не мають.
Вони для того лиш тримають
В акваріумі рибок цих,
Щоби дивитися на них.
Які знайшли до серця міст?
Даніо і вуалехвіст.
Це золота, що сум порве,
Гурамі, що стрибає вверх.
Це глофіш, боція, хроміс,
Комета і синодонтіс.
Це ляліус, отоцинклюс,
Сом, гуппі та макрогнатус.
Коли їх принесеш до хати,
За ними мусиш доглядати:
Придбати фільтр, його вмикати
В акваріумі, очищати
Водичку та її міняти,
Повітрям в міру наповняти,
Корм рибам сипати потрібний.
Такий ось догляд буде гідний.
Любов віллєш їм, воздадуть
Тобі серце і за труд:
У час тривоги порятують –
Спокій і радість подарують.
КУРИ
До птахів вони належать.
Важко їм поставить межі.
Топчуться по всім подвір’ї.
Квокають і гублять пір’я.
Привезли їх у свій час
Із Америки до нас.
З білим пір’ям – це легорн,
Зернята вівса – їх корм.
Двісті – двісті п’ятдесят
Не щенят, не поросят,
А яєць – такий ось лік
З них одна несе за рік.
Зараз різні є породи.
Корніш – м’ясом більше годить.
Масу легко набирає,
Та яєчок менше має.
КРОЛИК
В нього довгі вуха,
Та маленький зріст.
Має він кожуха
І куценький хвіст.
Травку їсть улітку,
Моркву, огірок.
Люблять його дітки,
Він – герой казок.
Збільшує овали,
Мов сивинки дідо,
Щоб ним ласували
Люди-м’ясоїди.
Сивинки – сиві волосинки.
ЙОКШИРСЬКИЙ ТЕР’ЄР
Ломить будь-який бар’єр
Між людиною і псом
В світі йоркширський тер’єр.
Це не лев тобі й не сом.
Шерсть у песика лахмата,
Хоч за розміром малий.
Любить хвостиком махати,
Не бува ніколи злий.
В Англії, у графстві Йокшир
Вивели оцього пса.
Бліднув би без нього обшир,
Як без стрічечки коса.
МОРСЬКА СВИНКА
Як мала у тебе хата,
Але хочеш завести
В ній тварину й доглядати,
Можеш рішення знайти.
Не оту свиню, що в кучі,
А морську візьми у дім –
Шерсть гладка на ній, блискуча,
А харчується усім.
Цей малий і милий гість
Овоч, фрукт, зернятко їсть.
Любить ще й сінце пахуче.
Дуже чистий! І не злючий!
РЕГДОЛ (кішка)
Є така порода кішок –
Називається регдол.
В ній багато гарних фішок:
Ніжність, як у матіол,
Ненав’язливість і спокій.
Не жбурляй її, як сніг –
Не злетить, неначе сокіл,
Упаде на твердь, як міх,
Тобто, звалиться, заб’ється.
Обкрутитись – не її.
Притули її до серця,
І вона воздасть тобі.
Дряпати тебе не буде.
Ранами не вкриє рук.
Святом з нею стане будень.
Любить ласку в дні та гру.
ВІСЛЮК
Це родич (і близький!) коня.
Він розганяє вороння,
Як йде у скач – на спині тюк.
Хто він такий? О, так! Віслюк.
Сірий, коричневий на вид.
А й чорного знайдеш де-де.
Таких, як в нього, кінь копит
Не має – по камінню йде.
Впертість осла не знає меж,
Ляже – нічим не підіймеш.
З Африки тягне він свій слід,
Хоч і живе в нас з давніх літ.
Віслюк їсть часто, все підряд.
За ласощами – суне в сад.
Але й до праці він мастак.
І витривалий дуже! Так!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)