***
Відступаю за темні схили.
Нині дощ, а чекали сніг.
Знов жалі перевесла звили,
обмотали душі поріг.
Хто зрятує ці голі крони?
Хто розчеше їх чорний біль?!
Сповідають журбу ворони,
що злітається звідусіль.
І з-за хмар не повидиш нині
ані просвітку, ні зорі.
Всюди ходять безвинно винні,
пишуть відчаї на корі
Цим деревам, покірно голим,
цим святим, що забули світ.
І пливуть за межу гондоли,
залишаючи прикрий міт.
Поза вікнами неба - тиша.
День мовчить, промовчу і я,
поки серце журбу сколише,
поки виплачеться земля.
25.01.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2024
автор: Леся Геник