Сцена четверта
Леонора з Інес у супроводі жінок. Граф, Феррандо і прибічники.
Потім Манріко.
ЛЕОНОРА
Чому ти плачеш?
ІНЕС
Ах! Бо нас покидаєш навіки!
ЛЕОНОРА
О, милі сестри,
вже радість, квіти, надія, землі щедроти
більш не мені! Я маю
до того йти, єдиний хто стражденним
опора. І вслід за днями покаяння
може він поверне мене там, серед вибраних,
до благ втрачених!
(рушаючи)
Тож витріть очі
і до вівтаря вводьте.
ГРАФ
(підбігаючи)
Ні! Повік!
ІНЕС І ЖІНКИ
О, графе!
ЛЕОНОРА
Небеса!
ГРАФ
Вівтар лиш шлюбним
для тебе може бути.
ІНЕС І ЖІНКИ
Яка зухвалість!
ЛЕОНОРА
Безумець! Тут з’явився?
ГРАФ
Зробить моєю. Ах!
(сказавши це, він кидається до Леонори,
щоб схопити її, але між ним і його здобиччю з’являється, як привид,
що встав з-під землі, Манріко. Загальний вигук:)
ВСІ
Ах!
ЛЕОНОРА
(Разом. З великою радістю)
Чи можу я в це вірити?
Тебе я поруч бачу!
Це сон, екстаз, піднесення,
чи неземна удача?
Знести не може радість цю
серце схоплене неждано!
Зійшов ти з неба званий
чи в небі разом ми?
(Зійшов ти з неба званий
чи в небі разом ми?
О, чи в небі, в небі разом ми?
Це сон, це сон, це екстаз й піднесення,
це сон й піднесення?
Це сон, це сон, це екстаз й піднесення,
це сон й піднесення?
Зійшов ти з неба, зійшов ти з неба,
зійшов ти з неба званий,
чи в небі, в небі разом, разом ми?
Чи в небі, в небі разом ми?
Це сон, це сон, екстаз, піднесення,
це сон й піднесення?
Це сон, це сон, екстаз, піднесення,
це сон й піднесення?
Зійшов ти з неба, зійшов ти з неба,
зійшов ти з неба званий, з небес,
чи в небі, в небі разом ми?
Чи в небі, в небі разом ми?)
ГРАФ
(Разом)
Отже померлі кидають
довічне царство мертвих!
І для моєї згуби
відпустить пекло жертву!
Тож якщо нить твого життя (твого життя)
не рвалася ніколи,
живеш ти й хочеш жити,
від неї й мене мчи.
(Від мене мчи, від неї мчи.
Живеш ти й хочеш, хочеш жити,
від неї, від неї, від мене мчи.
Живеш ти й хочеш, хочеш жити,
від неї, від неї, від мене мчи.
Живеш ти й хочеш, ти хочеш жити,
хочеш жити, від неї, від неї й мене мчи.
Живеш ти й хочеш, хочеш жити,
від неї, від неї, від мене мчи.
Живеш ти й хочеш, хочеш жити,
від неї, від неї, від мене мчи.
Живеш ти й хочеш, ти хочеш жити,
хочеш жити, від неї, від неї й мене мчи.)
МАНРІКО
(Разом)
Не був я в небі, не йшов
жахливим шляхом до пекла.
Підлі убивці дійсно нанесли
удар смертельний!
Мають хвилі рік нуртуючих
непереборну силу!
І грішних бог тривожить!
Мені ж цей бог поміг!
(Так, так, мені ж цей бог поміг.
І грішних бог, цей бог тривожить,
мені ж цей бог, так, цей бог поміг!
Мені поміг, мені поміг.
Мені ж цей бог допоміг, мені поміг.
І грішних, грішних бог тривожить,
мені ж цей бог, так, цей бог поміг!
Мені поміг, мені поміг.
Мені ж цей бог допоміг, мені поміг.)
ФЕРРАНДО
(Разом до графа)
Ти із долею воюєш,
їй же доля (їй же доля) – оберіг.
(Ти із долею воюєш,
їй же доля, їй же доля – оберіг.
Ах, так! Ти із долею воюєш,
їй же доля, їй же доля – оберіг.
Ти із долею воюєш,
їй же доля, їй же доля – оберіг.
Ти із долею воюєш,
їй же доля, їй же доля – оберіг.
Ах, так! Ти із долею воюєш,
їй же доля, їй же доля – оберіг.)
ПРИБІЧНИКИ
(Разом до графа)
Ти з долею (з долею) воюєш,
Їй же доля – оберіг, ах, так, ах!
(З долею воюєш, їй же доля – оберіг.
Ти з долею (з долею) воюєш,
Їй же доля – оберіг, ах, так, ах!
З долею воюєш,
Їй же доля – оберіг!)
ІНЕС І ЖІНКИ
(Разом до Леонори)
Той бог, кому (кому) молилась,
ах, тобі шле співчуття!
(Тобі шле жалість, співчуття,
Тобі шле співчуття!
Той бог, кому, кому молилась,
ах, тобі шле співчуття!
Тобі шле жалість, співчуття!
Тобі шле жалість, співчуття!)
Сцена п’ята
Руїз у супроводі великого загону озброєних воїнів та інші.
РУЇЗ І ПРИБІЧНИКИ МАНРІКО
Ургель, слава!
МАНРІКО
Мої відчайдухи!
РУЇЗ
Йдімо!
МАНРІКО
(до Леонори)
Пані, за мною!
ГРАФ
(заперечуючи)
Є надія?
ЛЕОНОРА
Ах!
МАНРІКО
(до графа)
Спинися!
ГРАФ
(виймаючи меч)
Хочеш взяти її? Ні!
РУЇЗ І ПРИБІЧНИКИ МАНРІКО
(оточуючи графа)
Завзятий!
(граф обеззброєний людьми Руїза)
ФЕРРАНДО І ПРИБІЧНИКИ ГРАФА
Сеньйоре, це що?
ГРАФ
(з жестами і голосом роз’ярілого безумця)
Розум мій всю надію згубив!
Серце сповнює гнів!
(Серце сповнює гнів!
Серце сповнює гнів!)
ЛЕОНОРА
Я боюся! (Я боюся. Ах! Я боюся.)
ІНЕС І ЖІНКИ
Ах так! Та бог тобі шле співчуття!
МАНРІКО
Хай у муках, хай у муках,
в муках життя хай минає тобі!
РУЇЗ І ПРИБІЧНИКИ МАНРІКО
(до Манріко)
Йди вже, йди вже, йди вже,
бо доля всміхнулась тобі!
ФЕРРАНДО І ПРИБІЧНИКИ ГРАФА
(до графа)
Здайся, здайся, здайся,
бо здатись тепер не ганьба!
ЛЕОНОРА
Зійшов ти з неба званий
чи в небі разом ми?
(Зійшов ти з неба званий
чи в небі разом ми?
Разом ми, разом ми?)
ІНЕС І ЖІНКИ
Тобі шле співчуття!
МАНРІКО, РУЇЗ І ПРИБІЧНИКИ
Йди вже, ах, йди вже, йди вже!
ГРАФ
Серце сповнює гнів!
ФЕРРАНДО І ПРИБІЧНИКИ ГРАФА
Здайся, ах, здайся, здайся!
(Манріко бере Леонору з собою, графа відпихують,
жінки швидко повертаються у монастир.
Опускається завіса.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Валерій Яковчук