Ніч стелить тишу й просить засинати,
Небесне світло млою обплела…
Вогонь свічі ледь жевріє в кімнаті –
Маленький символ світла і тепла.
Свіча горить, і полум’я тремтливе
Знімає втому, і образи, й злість,
Душевна рівновага в душу лине,
Проблеми й негаразди гублять слід.
Погасла свічка, тільки кінчик ґнота
Метнув червону іскру в темноту,
Страшенний чад розливши по кімнаті,
Думок недобрих знищив гіркоту.
Погасла свічка … Я – молитві вірна,
В ній дякую за співчуття й любов,
За те, що полум’я свічі горіло рівно,
Що молитви мої почув Господь.
Дим-чад розвіявся і щез в кімнаті,
Лиш запах воску згадку залишив:
Свічі вогонь, як символ благодаті,
На душу має чудодійний вплив.
08.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2024
автор: Martsin Slavo